Нами були опитані робітники різних сфер мас-медіа. Вони відповідали на питання:
1. Як ваше ЗМІ перевіряє отриману інформацію?
2. Якому виду ЗМІ особисто ви надаєте перевагу по правдивості інформації?
3. Як пересічному користувачу можна перевірити інформацію особисто у вашому ЗМІ?
Віктор Кіщак (редактор економічного відділу інтернет-порталу «Espreso.tv»):
1. У кожного журналіста є розуміння ступіня довіри до певних джерел інформації. Якщо джерело інформації - інше ЗМІ, то наші журналісти чітко знають яке ЗМІ кому належить і куди воно може повернути ту чи іншу тему. Тому в нашій редакції є певний заочний список ЗМІ інформації яких не можна з першого разу довіряти. Зараз джерелом інформації часто виступають соціальні мережі. У цьому випадку, краще завжди перепитати і уточнити у ньюзмейкера правдивість інформації і де він її отримав. Звичайно, ЗАВЖДИ, потрібно перевіряти першоджерело інформації. Часто новину інші ЗМІ перекручують і подають під потрібним редакції «соусом». Ну і головне, якщо є хоч найменший сумнів (а вони з'являються часто, коли ви вже наростили певний новинний бекграунд) завжди краще передзвонити і уточнити інформацію, а ще краще уточнити у двох незалежних джерел.
2. ЗМІ будь-якого виду, яке довело свою об'єктивну і не упереджену позицію протягом довгого періоду. А краще читачеві (слухачеві, глядачеві) самому виробити гігієну споживання новинного контенту і до всього ставитися з часткою недовіри, а якщо інформація викликає хоч найменший сумнів, перевірити її самостійно в різних джерелах (ЗМІ). Звичайно, найлегше це зробити з онлайн-ЗМІ, ви відразу ж можете перевірити інформацію в інтернеті, поки вона не сформувала у вас хибне уявлення про що-небудь.
3. Просто сформувати для себе певний пул видань, яким ти можеш довіряти. А перевірити завжди можна в інтернеті, якщо не довіряєш. Якщо всі ЗМІ пишуть про це, то швидше за все цьому можна вірити, повторюся, швидше за все. А якщо хоч пару джерел пишуть протилежне, то тоді потрібно ставитися до інформації з сумнівом.
Олег Білецький (ведучий та журналіст радіостанції «Радио Вести»):
1. Найкраще зателефонувати у відомство і уточнити - підтвердити - спростувати інформацію офіційно. Синхрон краще вкинути в ефір. Інформацію зі стрічок зачитуємо. Я особисто користуюся ось такими: «Інтерфакс», «УНН», «УНІАН», «Канал 24». Якщо якесь повідомлення викликає сумнів, то його краще повідомляти з посиланням на джерело. Таким чином я знімаю з себе відповідальність за його достовірність.
2. Що стосується виду ЗМІ - немає такого ... Читаю на стрічках, дивлюся по телику, читаю газети. А думку формую комплексно. Це що стосується політики, аналізу і іншого. А якщо бачу на стрічках, що, наприклад, «Повідомлення про замінування станції метро», то вірю і так - сумніваюся, що вони будуть придумувати.
3. Нехай сам зателефонує кудись і запитає. Або проробляє повторно нашу роботу, шерстить інфострчки або сам їде на місце подій, якщо хочеться...
Ігор Самокиш (журналіст газети «День»):
1. Перевіряємо інформацію з декількох різних джерел. Як вітчизняних, так і зарубіжних. Завжди шукаємо першоджерело інформації. Якщо все одно не задоволений достовірністю інформації, то дзвоню колегам, експертам.
2. Я не можу виділити якийсь окремий вид ЗМІ. Це ніяк не може вплинути на достовірність, правдивість та об’єктивність поданої інформації. В будь-якому випадку, коли отримую інформацію з ТБ чи радіо – все одно перевіряю її, звіряю з іншими ЗМІ.
3. В першу чергу, читач (слухач, глядач) має сам бути зацікавлений в отримані правдивої інформації. Якщо зацікавленості з його сторони немає, то немає про що й говорити. Нажаль, інформувати аудиторію – велика проблема. Аудиторія має критично сприймати будь-яку інформацію керуючись здоровим глуздом та логікою. Якщо цього немає – то ніщо не допоможе. Подібно журналісту, читач має звіряти інформацію із різними джерелами і намагатися самостійно робити висновки з прочитаного. Інших альтернатив я не знаю.
Антон Пшеничний (журналіст телеканалу «Business»):
1. Інформацію перевіряємо тільки порівнюючи різні джерела. По-іншому ніяк. Дзвонимо у міністерства, наближеним джерелу людям, щоб перевірити, чи не фейк це, дивимось інформацію в інших ЗМІ.
2. Насправді, довіряти не можна
нікому на 100%. Треба тільки аналізувати, порівнювати джерела, читати аналітику. Тому що кожне ЗМІ має свого господаря.
3. Глядач може подивитися новину і якщо щось його бентежить - перевірити інші джерела: газети, журнали, сайти тощо.
1. Як ваше ЗМІ перевіряє отриману інформацію?
2. Якому виду ЗМІ особисто ви надаєте перевагу по правдивості інформації?
3. Як пересічному користувачу можна перевірити інформацію особисто у вашому ЗМІ?
Віктор Кіщак (редактор економічного відділу інтернет-порталу «Espreso.tv»):
1. У кожного журналіста є розуміння ступіня довіри до певних джерел інформації. Якщо джерело інформації - інше ЗМІ, то наші журналісти чітко знають яке ЗМІ кому належить і куди воно може повернути ту чи іншу тему. Тому в нашій редакції є певний заочний список ЗМІ інформації яких не можна з першого разу довіряти. Зараз джерелом інформації часто виступають соціальні мережі. У цьому випадку, краще завжди перепитати і уточнити у ньюзмейкера правдивість інформації і де він її отримав. Звичайно, ЗАВЖДИ, потрібно перевіряти першоджерело інформації. Часто новину інші ЗМІ перекручують і подають під потрібним редакції «соусом». Ну і головне, якщо є хоч найменший сумнів (а вони з'являються часто, коли ви вже наростили певний новинний бекграунд) завжди краще передзвонити і уточнити інформацію, а ще краще уточнити у двох незалежних джерел.
2. ЗМІ будь-якого виду, яке довело свою об'єктивну і не упереджену позицію протягом довгого періоду. А краще читачеві (слухачеві, глядачеві) самому виробити гігієну споживання новинного контенту і до всього ставитися з часткою недовіри, а якщо інформація викликає хоч найменший сумнів, перевірити її самостійно в різних джерелах (ЗМІ). Звичайно, найлегше це зробити з онлайн-ЗМІ, ви відразу ж можете перевірити інформацію в інтернеті, поки вона не сформувала у вас хибне уявлення про що-небудь.
3. Просто сформувати для себе певний пул видань, яким ти можеш довіряти. А перевірити завжди можна в інтернеті, якщо не довіряєш. Якщо всі ЗМІ пишуть про це, то швидше за все цьому можна вірити, повторюся, швидше за все. А якщо хоч пару джерел пишуть протилежне, то тоді потрібно ставитися до інформації з сумнівом.
Олег Білецький (ведучий та журналіст радіостанції «Радио Вести»):1. Найкраще зателефонувати у відомство і уточнити - підтвердити - спростувати інформацію офіційно. Синхрон краще вкинути в ефір. Інформацію зі стрічок зачитуємо. Я особисто користуюся ось такими: «Інтерфакс», «УНН», «УНІАН», «Канал 24». Якщо якесь повідомлення викликає сумнів, то його краще повідомляти з посиланням на джерело. Таким чином я знімаю з себе відповідальність за його достовірність.
2. Що стосується виду ЗМІ - немає такого ... Читаю на стрічках, дивлюся по телику, читаю газети. А думку формую комплексно. Це що стосується політики, аналізу і іншого. А якщо бачу на стрічках, що, наприклад, «Повідомлення про замінування станції метро», то вірю і так - сумніваюся, що вони будуть придумувати.
3. Нехай сам зателефонує кудись і запитає. Або проробляє повторно нашу роботу, шерстить інфострчки або сам їде на місце подій, якщо хочеться...
Ігор Самокиш (журналіст газети «День»):1. Перевіряємо інформацію з декількох різних джерел. Як вітчизняних, так і зарубіжних. Завжди шукаємо першоджерело інформації. Якщо все одно не задоволений достовірністю інформації, то дзвоню колегам, експертам.
2. Я не можу виділити якийсь окремий вид ЗМІ. Це ніяк не може вплинути на достовірність, правдивість та об’єктивність поданої інформації. В будь-якому випадку, коли отримую інформацію з ТБ чи радіо – все одно перевіряю її, звіряю з іншими ЗМІ.
3. В першу чергу, читач (слухач, глядач) має сам бути зацікавлений в отримані правдивої інформації. Якщо зацікавленості з його сторони немає, то немає про що й говорити. Нажаль, інформувати аудиторію – велика проблема. Аудиторія має критично сприймати будь-яку інформацію керуючись здоровим глуздом та логікою. Якщо цього немає – то ніщо не допоможе. Подібно журналісту, читач має звіряти інформацію із різними джерелами і намагатися самостійно робити висновки з прочитаного. Інших альтернатив я не знаю.
Антон Пшеничний (журналіст телеканалу «Business»):1. Інформацію перевіряємо тільки порівнюючи різні джерела. По-іншому ніяк. Дзвонимо у міністерства, наближеним джерелу людям, щоб перевірити, чи не фейк це, дивимось інформацію в інших ЗМІ.
2. Насправді, довіряти не можна
нікому на 100%. Треба тільки аналізувати, порівнювати джерела, читати аналітику. Тому що кожне ЗМІ має свого господаря.
3. Глядач може подивитися новину і якщо щось його бентежить - перевірити інші джерела: газети, журнали, сайти тощо.
